Гарантування права на життя в еколого-економічному аспекті

«Вже сьогодні слід починати розробку
глобального міжнародно-правового акту,
покликаного гарантувати екологічну безпеку
всіх країн світу…»
(З виступу Л.Д.Кучми на Х1Х сесії Генеральної
Асамблеї ООН… Порядку денного на ХХ1 століття»)

Із розвитком предметів праці, як відповідно і озброєння, невпинно зростає ризик самознищення. Спочатку – особи, потім – родів, племен, за тим – жителів регіонів, країн. І нарешті – всієї людської цивілізації.
Найпершими в природі потерпіли вирубуванні нанівець ліси. Затим, чим далі, тим більше забруднювалися й водні джерела, а орачі землі із віку в вік розорювали ґрунти, сприяючи ерозії гумусу, — найродючішого гумусу пашні. Нині руйнується вже чи не найостанніший форпост флори – планктон океанів, який ще якось компенсує все більшу нестачу кисню для дихання людей… ну і власне – повітря, яке стало, окрім постачальника радіоактивного і простого пилу ще й переносником кислотних дощів.
Останнім часом особливі проблеми виникають через «парниковий ефект», який сприяє невпинному потеплінню і відповідно, з одного боку, — все меншому насиченню пашні зимовою вологою, а з іншого – глобальним таїнням льодовиків і відповідно – затопленням прибережних зон, із населеними пунктами. Це також може супроводжуватися й смертями від спеки і від повеней, епідеміями малярії, лихоманок…
Катастрофічно знищується озонова оболонка, яка руйнується при викиданні фреонів з холодильників і кондиціонерів. А це шлях до раку шкіри.
Не забудьмо й Чорнобиль, бо, не дай Боже, два Чорнобилі українська цивілізація може вже ё не винести. Та й не тільки ж українська. Бо саме Чорнобиль довів: у екології нема кордонів!
Зокрема, враховуючи можливості розповсюдження шкідливих викидів через їжу, ґрунти, атмосферу, і особливо – накопичення і впливу навіть мікроскопічних домішок хімічних елементів, особливо – радіоактивних, які діють на клітинно-генному рівні!
Це є серйозною пересторогою і для здавалося б благополучних і тому безтурботних країн, насамперед США, президенти яких багато років відмовлялися зменшити викиди автомобілями окислів вуглецю в атмосферу. Вочевидь, й вони змушені рахуватися з фактами. Бо, якщо що-небудь де-небудь викинуте в повітря, всього за 10 днів, це стає спільною власністю всієї атмосфери Землі.
Водночас найбільша загроза накопичення невирішених екологічних проблем переміщується тепер до країн, що інтенсивно розвиваються – Китаю, Індії тощо.
Чи не найважливішим відкриттям, хоча ще недостатньо усвідомленим є те, що гроші й інші дорогоцінності перестали забезпечувати свою роль загального еквіваленту цінностей. Бо переопроміненні в Чорнобилі люди не могли відкупитися від смерті нічим!
НЕ ВАРТО БУЛО Б СКИДУВАТИ З РОЗРАХУНКІВ Й МОЖЛИВІСТЬ ПЕРСПЕКТИВИ ПРЕНЕПРЕЄМНОЇ ЗУСТРІЧИ ЗЕМЛІ З АГРЕСИВНИМИ КОСМІЧНИМИ ОБ’ЄКТАМИ, після чого всі інші проблеми буквально відпадуть!..
Отже, Гомо сапієнсам давно вже пора об’єднати найкращі сили – мозкові, науково-технічні, фінансові, політичні для гарантування виживання людськості в найближчій перспективі. Зокрема для розробки колективної системи космічної безпеки – на випадок ймовірного зіткнення Землі з небажаними об’єктами з космосу. І хоча це завдання не найважче, його масштабність стає більш осяжною, якщо пригадати, що одного разу США вже змушені були відмовитися від створення набагато більш простої системи СОІ через її дороговизну!
Досі ідея гарантування життя людини не отримала відповідного правового забезпечення. Бо саме Чорнобиль вперше остаточно довів, що найпріорітетнішим правом є саме право на життя, без чого всі інші права не мають аніякого сенсу.
І для забезпечення існування економіки потрібно забезпечити екологію, а саме – гарантоване право на життя!
Отже, звична економічна модель і її традиційні еквіваленти цінностей працюють не завжди, а тільки при певних, сталих умовах. Тобто, об’єктивні виклики часу підвели нас до необхідності запровадження нового загальноохоплюючого еколого-економічного еквіваленту цінностей! Це поняття комплексне, яке охоплює екологію, економіку, політику, культуру, етику життєствердження (за А.Швейцером) і зародок принципово нового типу законодавства.
Технічно це зробити цілком можливо, використавши вже існуючі математичні моделі і оцінки прямої і опосередкованої шкоди здоров’ю людей. Згодяться для первинних оцінок і вже давно відомі оцінки – ПДВ, ПДК,поняття екологічно-чистої ніши тощо.
Але досі їх використання, навіть у США, носило не гарантуючий обов’язковий характер, а скоріше – заохочувальний евристичний характер. А в таких країнах, як Україна – і поготів.
І це при тому, що в технологіях деяких розвинених країн, скажімо, при гальванопокриттях у Франції набагато вигідніше й простіше виявляється застосування замкнених циклів «під ковпаком», коли парИ цінних металів не отруюють довкілля, а використовуються повторно тощо.
На жаль Україна втратила чимало часу та й грошей через те, що не було розуміння можливості продавати тимчасово вільні екологічні ніші.
На загал йдеться про необхідність вироблення і застосування чіткої оцінки як вартості забруднення, так і очищення екологічних ніш і відповідного відшкодування за це зацікавленою стороною. Як в рамках всієї планети Земля, так і окремих регіонів, міст, країн, поселень, і навіть окремих … помешкань тощо.
Ці чіткі загальноохоплюючі еколого-економічні еквіваленти цінностей (варіант: еколого-енергетичні еквіваленти), з допомогою яких точно встановлюються фінансові (енергетичні) плати, а нормативи про це необхідно внести в усе законодавче поле країн цивілізованого світу. Насамперед, в конституційне поле, потім в усе законодавство. І не в останню чергу – приватизаційне законодавство.
Ми ж пропонуємо підняти всю сферу економічного виробництва, а в кінцевому рахунку – всю сферу соціального життя на чіткий рівень взаємовідносин, який відповідає об’єктивним вимогам і викликам. Безумовно при умові, якщо ми, люди бажаємо сприяти створенню умов для збереження нашої цивілізації, а при подальшій гармонізації – і для найбільш можливого рівня комфортності життя.
Тобто, від власного розуму і сумління тепер, як ніколи раніше, дійсно залежить майбуття, як кожної людини, так і всієї цивілізації.
Отже, для втілення намічених в цій роботі нагальних завдань насамперед необхідно зробити наступне:
1. Детально розробити новий загальноохоплюючий еколого-економічний еквівалент цінностей (варіант: еколого-енергетичний еквівалент) на рівні алгоритмів, програм, номограм – для законодавства нового рівня країн цивілізованого світу.
2. Створення принципово нового законодавства через запровадження нового загальноохоплюючого еколого-економічного еквіваленту цінностей в міжнародно-правове поле і національні законодавства країн цивілізованого світу.
3. Запровадження загальноохоплюючої системи розрахунків як вартості забруднення, так і очищення екологічних ніш і відповідного відшкодування за це зацікавленою стороною на чіткій законодавчій основі.
4. Підтримка лідерів (особливо на виборах), які реально борються за найпріорітетніше право – на життя: в екологічних, медичних, соціальних, правових аспектах.
5. Проведення найширшої роз’яснювальної роботи серед населення, а першочергово — роз’яснити самій інтелігенції її виключну рушійну й вирішальну роль саме зараз – у започаткуванні принципово нового мислення і впровадження відповідного механізму загальноохоплюючого еколого-економічного еквіваленту цінностей для гарантування найпріорітетнішого права – на життя!